Любов Нансена

Я усміхнусь тобі крізь сльози: їдь! Бо профіль вітру вранішнього строгий. Твій корабель у гавані стоїть, готовий до дороги. А берег знов пустельний і нічий. А чорна буря розправляє крила. Але я сонце вишила вночі на цих вітрилах. Ти, може, не повернешся назад. Далекий голос так співає тужно! Твоя любов - як дзвін старих балад - гірка і відчайдушна. З твоїх стихій немає вороття. Моря шумлять, і холодно на світі. Таких, як ти, чекають все життя заради миті. Весняний вітер зустрічей і в