Пам’яті Кузьми Скрябіна. “Мовчати“ - Святослав Вакарчук

Давай виключим світло і будем мовчати Про то, що неможна словами сказати Неможна писати, не можливо зіграти А тільки мовчати, тихенько мовчати Давай мовчати про то, що дівчати Не вміють сховати, не можуть спати Давай про мене и про тебе мовчаи Мовчати аж поки не захочем кричати Місяць впав темно в кімнаті Як добре, що ти навчилась мовчати Про то, що ніколи не могла би збрехати Про то, що ніколи мені не спитати Ми будем з тобою в ліжку лежати Лежати як сніг водою зтікати Ми будемо жадно свої сльози ковтати А з ними слова яких не сказати Давай помовчу тобі просто на вущко Холодною стала чаяна кружка А ми ще маем про, що помовчати А ми ще маем про, що полежати Як світло проб’ється через наші штори Ми знову с тобою як всі заговри А поки ще темно є в нашій кімнаті Давай з тобою просто...